Опис
Слово головного редактора
Перед Вами 27 номер часопису «Психоаналіз», присвячений травмі. Сьогодні такі поняття, як «травма», «психічна реабілітація», «робота з посттравматичним стресовим розладом», стали робочими темами численних конференцій, круглих столів, навчальних проєктів. Тому матеріали, надані в цьому номері, є неймовірно актуальними насамперед тому, що через тривалі воєнні дії в Україні, а також в інших куточках земної кулі, питання травми й психоаналітичні підходи до осмислення масової травматизації вийшли на перший план. Ми представляємо вашій увазі статті українських психоаналітиків, які працюють безпосередньо у воєнних умовах сьогодення, що є цінним продовженням піонерських відкриттів психоаналізу.
За традицією номер відкриває наша постійна рубрика «Класика психоаналізу», у якій надано роботу Зиґмунда Фрейда «Ми і смерть». Стаття являє собою лекцію, прочитану ним 16 лютого 1915 року у віденській ложі Міжнародного ордену Бней-Бріт (Bnei Briß). Лекція викликає зацікавлення тому, що є єдиною з цієї серії виступів, яку надрукували, а, отже, єдиною, що збереглася до наших днів. Вона стала основою для другої частини роботи Фрейда «У дусі часу про війну та смерть» (1915), тобто для його есею під назвою «Наше ставлення до смерті».
Рубрику «Психоаналіз воєнних неврозів» також сміливо можна віднести до класики психоаналізу, оскільки в ній надано до повіді Шандора Ференці, Карла Абрагама та Ернста Зіммеля, проголошені в дискусії на V Міжнародному психоаналітичному конгресі, організованому міжнародною психоаналітичною асоціацією (IPA), що відбувся 28-29 вересня 1918 року в Будапешті. Дискусія була покликана дати узагальнення досвіду психотерапевтичної допомоги під час Першої світової війни. Цей Конгрес відзначався тим, що вперше в роботі психоаналітичної спільноти взяли участь представники урядів Австро-Угорщини та Німеччини. Уряди цих країн зацікавилися роботою психоаналітиків, оскільки основна тема Конгресу була присвячена воєнним неврозам. У цьому контексті опрацьовувалося питання про створення психоаналітичних клінік і центрів для лікування таких неврозів. На жаль, через певні обставини, зокрема й розпад Австро-Угорщини, багатьом із цих проєктів не судилося втілитися в життя, але це не применшує соціальної значущості запропонованих ідей.
Переживши негаразди Першої світової війни, уряди Німеччини та Австро-Угорщини звернулися до психоаналізу як до методу, що може допомогти людям пережити травми, завдані страшною війною, і подолати посттравматичні воєнні неврози. Матеріали Конгресу 1918 року неймовірно цікаві й актуальні для сучасних психоаналітиків. З них ми засвоюємо уроки історії щодо соціальних процесів і психоаналітичної практики, а також можемо простежити розвиток найважливіших психоаналітичних ідей. Так, наприклад, близько ста років тому, завдяки розвитку психоаналітичної теорії та практики, було відкрито психогенне по ходження посттравматичних воєнних неврозів, адже до цього причинами вважалися соматичні зміни. Отже, за влучним іронічним зауваженням Шандора Ференці, через трагічні обставини Першої світової війни знову було зроблено відкриття існування людської душі. Є очевидним, що історія рухається за спіраллю, проте ставлення суспільства до різних ідей має характер маятника. Якщо результатом Першої світової війни стало «відкриття душі», то за трагічних обставин сьогодення прийнято екстраполювати травматизацію на все населення – «нетравмованим» бути не можна. Саме такі підходи уніфікують травму, вилучаючи із суспільної свідомості найважливіші психоаналітичні відкриття та водночас звертаючись по допомогу до психоаналітичного методу.
Те, як час, суспільство та дисциплінарний простір законів переробляють ставлення до психоаналітичної теорії та практики, ми спостерігаємо сьогодні в Україні. Ухвалені нещодавно закони, які регулюють психологічну допомогу, – Розпорядження КМУ від 27.12.2018 р. №1018–р «Про схвалення Концепції розвитку охорони здоров’я психічного здоров’я», Наказ МОЗ від 13.12.2023 №2118 «Про організацію надання психосоціальної допомоги», Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» від 15.01.2025 № 4223-IX (набрав чинності 08.02.2025 р., введення в дію 07.02.2026 р.) – впливають на становище психоаналізу й психоаналітиків у суспільстві. Новий виток спіралі історії поміщає психоаналіз у вже відомі раніше позиції. Коментарі з цього приводу читайте в наступних публікаціях нашого журналу.
У рубриці «Психоаналіз і сучасність» надано статті наших за рубіжних колег Фредеріка Віно, Хуана Карлоса Косакі та Жана П’єра Бенара, а також статтю Валерії Дегтярьової, присвячену ключовій і суперечливій темі в царині сучасного психоаналізу – функції батька та її впливу на формування сучасного суб’єкта.
І найбільшу рубрику цього номера становлять доповіді українських психоаналітиків, проголошені на ІХ Міжнародній Літній психоаналітичній школі «Психоаналітичні концепції травми. Психоаналітична клініка в сучасних умовах», яка відбулася 6-8 вересня 2024 року одночасно в Києві в Міжнародному інституті глибинної психології та в Ніцці в Університеті Кот-д’Азюр (Université Côte d’Azur) в онлайн та офлайн режимах. У цих матеріалах травма розглядається крізь призму психоаналітичної теорії, яка, зі свого боку, представляє травму насамперед як важливий феномен становлення суб’єкта й частину його індивідуальної історії та основу історії суспільства. Завдяки індивідуальному підходу це дає змогу глибше аналізувати травми в психоаналітичній клініці й переосмислювати, переробляти травматизацію нашого часу як унікальну природу суб’єкта і як частину історії, а також запобігати витісненню травматичних переживань, що запускає «пороч не коло» повторення подій без можливості осмислення. Тут ви прочитаєте доповіді українських психоаналітиків С.Г. Уварової, Н.В. Тарасюк, І.А. Пронька, а також статті фахівців-початківців О. В. Єлагіної, І. С. Скляр, Х.І. Муренко, Д.В. Поляченко, К.В. Побратські, І.В. Потапенко. Ці матеріали відкривають нову сторінку в історії розвитку сучасного українського психоаналізу та можуть бути цінними для фахівців інших країн з погляду досвіду роботи психоаналітиків у воєнний час.
Світлана Уварова, головна редакторка видавництва ПВНЗ «МІГП»
